Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 2017-11-24, 7:31 PM

Гурток "ФІЗИКА ДИВОВИЖНОГО" Старочуднівськогутя...

Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [18]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 22
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Виховна година до Дня Перемоги і Примирення

Виховна година

 До Дня Памяті і Примирення у 7 класі

 

Мета: вшанувати пам'ять про тих, хто загинув у другій світовій війні, наших героїв, що загинули в зоні АТО, борців за Незалежність України, Героїв Небесної сотні,  згадати ветеранів ,вдів,  дітей війни;

формувати ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави, що виявляється в таких якостях, як патріотизм, національна свідомість, самосвідомість, політична культура, гордість за приналежність до українського народу.

Хід заходу

Захід відбувається у музеї села.

(Звучить пісня "Ти - солдат" )

Вчитель:

Весна… Все цвіте. Ми милуємся пишністю різних  квітівІ  Ось букет: в ньому і тюльпан і нарциз, барвінок та ромашка.І так прикро, коли в квітнику заводяться бур’яни і намагаються зницити квіти. Таким бур’яном на теренах Європи був фашизм, коли один народ захотів знищити інші нації.

 Війна 1939 – 1945 років... Скільки вона наробила горя, скільки життів забрала в небуття, скільки страждань змусила винести? Перед нами стенд із іменами наших односельчан, що не повернулися із тієї  війни. Їхні імена навічно вкарбовані в граніт.  В центрі нашого села стоїть пам’тник жінці –матері, яка на своїх плечах тримала всі болі тих лихоліть.

 Що їм довелося перенести? І холод, і голод, і злидні, і страх. Вони мужньо пройшли цей етап в історії, ніколи не опускаючи очей, ніколи не падали духом.

22 червня 1941 року на кордонах України почалися запеклі бої.  Але все-таки ми перемогли. У 1944 почався відступ фашистів. Війська ворога залишали територію України. Далі був Берлін і День перемоги. Але наш український солдат ще не повернувся до дому – війну він закінчив у Японії.

Учень1

Схиляємо голови низько,

Щоб шану героям-солдатам віддать,

На вічних потах стоять обеліски,

В полях обеліски стоять.

Учень 2

Вони не повернулись з війни,

Мені привиділось, немов солдати,

Які не повернулись з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворились в білих журавлів.

І сплять українські солдати

На вже мирній землі Європи.

На свою рідну Україну прилинуть журавлями…

 Вчитель:

В кожній сім’ї пам’ять про цю війну буде жити завжди, адже в кожній з них, чи то прадід, чи то прабабуся, брали у ній участь. Скільки разів доводилося  слухати розповіді про страшні події і завжди вони вражають. У нас в гостях сьогодні людина, яку шанують і поважають не тільки в нашому селі. Це вчителька, нині вона вже не працює у школі,але серце її ніколи не покидало цих стін. Можливо тому, Мотря Василівна згодилась сьогодні поділитись з нами своїми спогадами про війну.

( Спогадами про події другої світової війни ділиться Шатківська Мотря Василівна, що  в роки війни проживала на Алтаї, батько та брат  якої були учасниками війни.Внук  Мотрі Василівни Алімов Олександр – воїн АТО. Подяка за розповідь від учнів. Квітка маку в подарунок Мотрі Василівні – на  згадку про участь у  виховному заході до Дня пам’яті та примирення. )

Учень 3:

Вірш Л.Костенко

Мій перший вірш написаний в окопі
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро - водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім'ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
кривавий світ, обвуглена зоря! -
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, -

той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам'ятаю.
Снаряд упав - осипалась стіна.

 

 

Учень 4:

Війна…знову вбивають  «Гради» і ревуть гармати… Як це страшно - війна. Смерть і каліцтва, сирітство , біль втрат… Минули десятиліття від того часу, як стихли бої другої світової війни на нашій землі. Ми думали, що це була найстрашніша, найкривавіша війна століття. Скільки людей загинуло на фронтах, мабуть, ніколи не підрахувати...

Учень 5:

. І знову цвітуть маки ...Як пишно цвітуть маки в степах України  скроплених кров’ю солдат . Символом Дня примирення – квітка маку. Це символ , який затверджений ООН та всією Європою. Всі європейські народи опинилися в страшному жахітті війни проти фашистської Німетчини. Наші союзники - США та Англія надавали підтримку нашим воїнам. Україна в ці роки вела і свою визвольну боротьбу за Незалежність .

Учень  6:

 Ми не повинні забувати ту  війну, щоб не допустити іншої. Так кажемо завжди. Але і сьогодні цвітуть маки на грудях наших героїв, що захищать наші східні кордони Донецької і Луганської області. Під час воєн   гинуть не тільки ті, хто тримав у руках зброю, гинуть і мирні люди, жінки і діти. 

 

Вчитель:

Діти, які ми щасливі, що у нас над головою мирне небо. Я вам вдячна за те, що ви відгукуєтесь на прохання про допомогу воїнам АТО, переселенцям із східних районів. Ми з вами будемо молитись і просити Бога, щоб ця страшна війна швидше закінчилась і наші воїни повернулись додому з перемогою. Перемога буде за нами, бо ми – українці!

Учень  7:

 

Героям присвячується:

 Віктор Кулаківський

Знов ховають. Знов несуть героїв

В путь останню. Туга вогняна.

 Наче пошесть, смертоносним боєм

Прокотилась болями війна.

Знаєш, враже, духу не зламати.

Біль сіріє тінню на лиці.

 Пам"ять про загиблого солдата

 Котиться сльозою по щоці.

 Ще нема гранітних монументів,

 Друже,брате,ти пока прости.

Жовто-сині прапори і лєнти

 Обвивають цвинтарні хрести.

 Хай земля вам пухом в тому світі.

Кров надривно б"є у ріках вен.

 Ваша слава буде й на граніті

 В золоті карбованих імен.

Знаєш, враже, серцю не вказати:

 Зов свободи вічний, не потух,

 Наша мати - Україна-мати,

 Батько наш - козацький вільний дух.

 Друже, брате, вічну і єдину

Хто ж постане боронить крім нас

 Зранену чужинцями Вкраїну,

 Спалений чужинцями Донбас.

Чуєш, враже, ще прийде розплата –

 Час розсудить, невмолимий час,

 В пам"ять про загиблого солдата,

                                        Що вмирав за волю і за нас.

Вчитель:

Ніхто не забутий, ніщо не забуте! Ми сьогодні згадаємо та вшануємо  пам’ять  про всіх убієнних в ті роки людей-жителів планети Земля, всіх хто захинув у зоні АТО в наші дні хвилиною мовчання. Нехай свічка  запалена нами зігріє їхні душі. Герої не вмирають, вони повертаються на небо.

 

Категорія: Мої статті | Додав: Тамара (2015-05-04)
Переглядів: 3248 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Форма входу
Друзі сайту
http:/poetkulakivski.ucoz.ru/

Copyright MyCorp © 2017