Учитель у сьогоднішній  школі вже не є  авторитетним  носієм  знань  -  він   виконує  роль  консультанта,  старшого  порадника.

Вчитель заохочує  та  залучає  учня  до  навчальної  діяльності, вибираючи  при  цьому  оптимальні  методи  і  засоби  для  засвоєння  учнями  матеріалу  на  уроці.

 Навчання  повинно  бути  продуктивне, тобто  таке, що  забезпечує  виконання  всіх  вимог  до  інформаційної  і  практичної  компетенцій.

 Вчитель  використовує  новітні  формули  і  методи, групові  методи  навчання, роботу  з  консультантами  в  групах, самоперевірку  рівня   знань  учнями, червоні  й  зелені  картки, театралізовані  уроки, рольові  ігри, ділові  ігри, брейн–ринги тощо. Але  чи  варто  це  робити  на  кожному  уроці? У  кожної  форми  є  багато  позитивного, ці  форми  урізноманітнюють  уроки, часто роблять їх емоційно насиченими і зовнішньо  красивими.

Проте  є  й  недоліки. Деякі  форми  навчання   вимагають  великих  затрат  часу  і  певної  підготовки  перед  уроком, наприклад  театралізовані. При  роботі  в  групах  вчитель  мусить розподіляти навчальний  матеріал, давати  його частини для  опрацювання  окремим  групам, а  учні, відповідаючи, не завжди можуть  викласти цей  матеріал так, щоб він  був  доступний для  кожного учня класу і як  результат - засвоєння  матеріалу  буде  неповним  і  поверховим.

Багато  часу  займає  і  перевіряння  рівня  знань  після самоперевірки й  самоконтролю (наприклад, при  роботі  в  парах), а для розв'язування  задач, особливо нестандартних, вчителю  не  вистачає  часу.

Саме тому необхідне таке оптимальне  поєднання  форм і  методів  навчання, за  якого  недоліки  одних  методів  перекривають  переваги  інших, що  дає  змогу  використовувати  лише  позитивні  сторони  тих  чи  інших  методів. Які б методи ми не використовували - результат  перш  за  все !